Кабінет соціального педагога

7 СПОСОБІВ ВИХОВАТИ ДИТИНУ, ЯКА НЕ БОЇТЬСЯ ПОМИЛОК, КРИТИКИ І НЕ БУДЕ ВАМ БРЕХАТИ

Це називається адекватною самооцінкою
Бажано, щоб самооцінка була адекватною, сумірною, стійкою і не коливалася від легкого вітерця. Тобто необережного або навмисно критичного слова інших людей.
 
Самооцінка – це здатність людини оцінювати себе, свої якості, і, спираючись на цю оцінку, розвиватися і жити. Правильна самооцінка дозволяє помилятися і не страждати від безглуздого почуття провини. Замість цього – отримувати досвід. Адже без помилок живуть тільки боги. Виходить, ще одна особливість адекватної самооцінки – її реалістичність. Добре б, щоб ми не загравалися в богів, які не помиляються і нічого не бояться. І щоб дітям цю гру не підсовували.
 
Але не всі сім’ї розуміють самооцінку. І починають старанно хвалити дитину, говорити, що все у неї виходить краще за всіх, куди іншим! Людина, яка росте з упевненістю, що вона – сама-сама, неминуче зіткнеться з розчаруванням. І нічого схожого на адекватну самооцінку у неї точно не буде.
 
Батьки, які вирішили (або так само пішло) всіляко звеличувати здатності дитини в усьому, за що б не бралася, не бачать за всім цим самої дитини. Проблеми, тривоги, почуття, переживання просто ігноруються. Ось звідки беруться тридцятирічні хлопчики і дівчатка, ображені на долю за те, що вона не прийшла і не дала їм все, що повинно належати їм по праву свого таланту чи зверхності. І похвала не допомогла їм виробити адекватну самооцінку.
 
А що ж допомагає і що потрібно дійсно робити?
 
1. ВЗЯТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇХ ДІТЕЙ. ТАК, РІШЕННЯ ПРИЙМАЄТЕ ВИ, А НЕ ВОНИ
 
Поки ми батьки, як не крути, що не радься з дітьми, ми і тільки ми робимо вирішальний вибір. Йти в цю школу або в ту? Розбиратися з учителем або спустити на гальма? Рішення приймаємо ми. Немає нічого гіршого, коли батьки намагаються в цих рішеннях спиратися на дитину:
 
«Ми не змогли з нею впоратися, тому вона не ходить в садок».
«Ми розлучилися, тому що так було краще для дітей».
«Ми не розлучилися, тому що дочка чоловіка дуже любить».
«Я не можу її укласти спати, вона не хоче».
«Ми не можемо відібрати в неї планшет, це закінчується слізьми».
Ось як звучить небажання батьків визнати свою відповідальність і нести її. Ні, дорогі мої:
 
Ваша дитина не ходить в садок, тому що ви так вирішили.
Ви розлучаєтеся, тому що ви так вирішуєте.
Ви не розлучайтеся тому, що ви, а не діти приймають таке рішення.
Ви не можете вкласти дитину спати, тому що чогось не бачите, не розумієте, не можете знайти підхід, а не тому, що дитина не хоче.
Ви не відбираєте у дочки планшет, бо не знаєте, як втішити її і не хочете виглядати в її очах поганою.
І головне, чому доводиться вчитися батькам, які піклуються про самооцінку дитини, – приймати відповідальність за свої рішення, навіть якщо вони «непопулярні», навіть якщо через кілька років діти вам їх пригадають, навіть якщо ви розумієте, що помилилися.
Ось вона – база для дитячої самооцінки. Світ безпечний. Тому що батьки знають, що робити.
 
2. ВЧИТИСЯ ЦІКАВИТИСЯ СВОЇМИ ДІТЬМИ, А НЕ ТІЛЬКИ ЇХ УСПІХАМИ
 
Багато років тому педагог Симон Соловейчик написав книжку «Педагогіка для всіх». Прекрасну книжку. Можна кожен день читати на ніч. Дуже надихає, опускає на землю і приводить до тями – потрійний ефект. Цікаво, що її читачі діляться рівно на дві категорії: ті, хто книгу захлинаючись читають, і ті, хто через десять сторінок кажуть: «Одна вода, нічого конкретного». Я б пояснила це так: першій категорії читачів цікаво з дітьми. Навіть якщо вони іноді занадто за них переживають. Другій – діти не цікаві. Навіть власні. Так буває. Є люди, які цікавляться цифрами, залізом, музикою, буквами. Але не людьми. І ось нехай діти підростуть, зацікавляться цифрами, музикою, ще чимось – тоді поговоримо.
Дітям, щоб рости впевненими в собі, потрібно відчувати, що ними цікавляться.
Не просто переживають за них ( «Що у тебе болить? Ти здоровий? У тебе які оцінки сьогодні? Хто ця Маша з першого під’їзду?»). А цікавилися ними ( «Що ти читаєш? Що думаєш про нову серію такого-то серіалу? Коли тобі сумно?»).
Нашим дітям для гарної самооцінки потрібно те ж, що і нам самим. Якщо ті, з ким ми живемо поруч, з ким працюємо, не цікавляться нами, нашими думками, просто не базікають з нами про всяке, нехай і потроху, ми сумуємо і наша самооцінка падає.
 
3. ПЕРЕСТАТИ РОБИТИ ЗАУВАЖЕННЯ. ЯК БИ НЕ БУЛО СКЛАДНО
 
Про шкоду критики для самооцінки будь-якої людини, а дитини особливо, скажу так – про це вже навіть бабусі біля під’їзду в курсі і діти в середній групі дитячого садка. Всі про це знають, але втриматися дуже важко. Ми просякнуті критикою, ми в ній виросли. Радянська культура – культура коригуюча, виправляюча. Держава точно знала, як треба. Так і пішло з тих пір: «Горб, посміхаєшся, чому без змінного взуття, нічого самі не можете, погано працюєш, погано відпочиваєш, погано їси, зовсім не їси, занадто товстий …». Тільки встигай ухилятися.
Нашим дітям дістається через просте правило: отримав сам – передай іншому. Ми, дорослі, і самі живемо під цим градом критики з усіх боків. А якщо ми вже батьки – град посилюється. Постійна критика і зауваження на адресу дитини швидко вбивають в ній будь-який інтерес і вселяють страх помилки.
 
4. ВЧИТИ ДИТИНУ ПОМИЛЯТИСЯ І ЦІНУВАТИ ПОМИЛКИ (А НЕ ЛАЯТИ ЗА НИХ)
 
Дитина все робить вперше, у неї немає досвіду. Вона отримує його, постійно помиляючись. Якщо ми хочемо, щоб вона була упевненою в собі і не трясся від страху перед помилками, потрібно підтримувати її тоді, коли у неї не виходить. Говорити: «Ти молодець, що намагаєшся. Ти смілива і сильна! Давай ще раз спробуємо ». Ви встаєте з нею поруч, і в різному віці це означає різне: для дворічної дитини – іноді досить просто взяти її руки в свої. Для п’ятирічної: запитати, чи хоче вона, щоб ви допомогли. Для семирічної – допомогти зрозуміти, що саме не виходить. Для 12-річної – бути поруч, щоб підтримати, коли покличе.
 
5. ХВАЛИТИ ЗА ТЕ, ЩО ДИТИНА ЗРОБИЛА, А НЕ ЗА ТЕ, ЩО ВОНА «НАЙКРАЩА» АБО «КРАЩЕ КОГОСЬ»
 
Коли помилки не підбадьорюються або заперечуються ( «Ти не можеш цього не зрозуміти, ти просто не хочеш розуміти»), а досягнення звеличуються як най-най з най-най, є ризик виростити короля без королівства. Тобто людину, яка буде несвідомо намагатися з усіх сил утримувати почуття своєї переваги над іншими. Це як раз ті дивні історії, коли людина хоче більшого і ніби все у неї є для того, щоб цього більшого досягти. Але вона топчеться на місці, нічого не робить і лише критикує успіхи далеко не таких розумних і талановитих, але активних і сміливих людей.
Так ось. Якщо хочете дитині добра, хваліть її не за те, що «у інших дітей ніколи так не вийде», а хваліть за те, в чому вона перевершила саму себе, за те, що вона навчилася робити краще.
 
6. ВІРИТИ ДІТЯМ, НАВІТЬ КОЛИ ВОНИ БРЕШУТЬ
 
Запитайте дорослих, у яких були хороші відносини з батьками і яким багато чого в житті вдалося зробити, за що вони вдячні своїм батькам. І ви почуєте: за те, що вони мені вірили і довіряли. Навіть тоді, коли цього робити, здавалося б, не слід було. Педагог Олександр Нілл, засновник школи «Саммерхілл», вважав, що діти в основному брешуть від страху. І якщо діти перестають боятися – вони перестануть обманювати.
Батьки часто переживають, що діти багато брешуть, деякі маніакально вимагають від дітей говорити правду і тільки правду. Ось що пише Олександр Нілл:
 
«За майже 40 років моєї роботи я жодного разу свідомо не збрехав учням, так ніколи і не відчував подібного бажання. Втім, це не цілком вірно, тому що одного разу я збрехав міцно. Дівчинка, нещаслива історія якої була мені відома, вкрала фунт. Троє хлопчиків – шкільний комітет по крадіжках – бачили, як вона купувала морозиво і сигарети, і влаштували їй перехресний допит. “Цей фунт мені дав Нілл”, – стверджувала вона. Хлопчики привели її до мене: “Ти давав Ліз фунт?” Нашвидкуруч оцінивши ситуацію, я невимушено відповів: “Ну так, давав”. Я знав, що, якби я її видав, вона вже ніколи б не повірила в мене. Я повинен був підтвердити, що я до кінця на її боці. Я впевнений, що, якби її сім’я була чесною і вільної, така ситуація ніколи б не виникла. Я збрехав навмисне – з лікувальною метою, – але ні в яких інших обставин я не смію брехати”.
 
7. ЗАЛИШАТИСЯ НА СТОРОНІ СВОЇХ ДІТЕЙ ДО КІНЦЯ
 
Бути до кінця на стороні своїх дітей – ще одна важлива батьківська властивість, яка допомагає дитині вирости впевненою у своїх силах людиною. Бути до кінця на стороні своїх дітей – значить бачити їх, розуміти їх, знати, що в дітях, як і в кожному з нас, живуть різні почуття, що вони, як і інші люди, можуть злитися, можуть бути несправедливі. Знати все це, але все одно залишатися на їхньому боці. Як би це не було важко,

Безпека у кіберпросторі під час онлайн-навчання: головні правила для дітей та батьків

Першого вересня розпочалось навчання у школах, проте багато учнів через воєнний стан вчаться дистанційно. Подбайте про безпеку дітей в онлайн-просторі.

Нагадуємо головні правила, які допоможуть захистити школярів в інтернеті:

1️⃣ Допоможіть дитині встановити всі потрібні для захисту налаштування на смартфоні або комп’ютері. Впевніться, що вона зможе самостійно підключатися та відкривати необхідні вебсторінки.

2️⃣ Якщо для навчання дитині потрібно зареєструватися на певному сайті або створити акаунт, зробіть це разом. Не дозволяйте використовувати облікові записи дорослих.

3️⃣ Домовтеся з дитиною, що під час уроків вона буде використовувати тільки ті інтернет-ресурси, які необхідні для навчання: визначену вчителем програму для відеоконференцій, вебсайти з навчальним матеріалом, месенджер для повідомлень. За потреби налаштуйте відповідні закладки у браузері.

4️⃣ Навчіть дітей створювати надійні паролі та нікому їх не повідомляти.

5️⃣ Розкажіть і постійно нагадуйте про ризики в кіберпросторі:

🔹 ймовірність підхопити віруси при відкритті підозрілих посилань, вкладень, файлів (навіть якщо вони надіслані однокласниками);

🔹 ризики при встановленні невідомих програм;

🔹 небезпеку онлайн-спілкування з незнайомими користувачами;

🔹 загрози, які можуть виникнути внаслідок розповсюдження в інтернеті особистої інформації, приватних фотографій, номера телефону, адреси проживання, реквізитів банківських карток тощо.

6️⃣ За необхідності перевіряйте, які сайти відвідувала дитина протягом дня. Це можна зробити за допомогою вкладки «Історія» у браузері. Вкладка «Завантаження» підкаже, які файли були скачані з інтернету.

7️⃣ Якщо дитина навчається у початковій школі, використовуйте спеціальні програми, які фільтрують контент, зробіть необхідні налаштування (наприклад, у Windows є вбудована функція Батьківський контроль).

8️⃣ Нагадуйте дітям правила етичного онлайн-спілкування. Агресія і цькування – категорично заборонені.

9️⃣ Обговоріть із дитиною план дій на випадок нестандартних ситуацій. Наприклад, що потрібно робити у разі відсутності інтернету, випадкового завантаження файлу з вірусом, отримання повідомлення від незнайомця тощо.

1️⃣0️⃣ Дитина має знати про те, що у будь-якому випадку може розраховувати на допомогу вчителя чи батьків.

 

Вплив стресу на організм залежно від віку!

Зараз стрес присутній у житті кожного українця, проте впливає він на кожного по-різному. 

👧🏻Діти:

Організм дітей більш піддається стресу, це пов’язано з високою пластичністю біологічних систем до різних зовнішніх змін. 

Було доведено, що у дітей віком від 6 місяців до 10 років істотно підвищується рівень кортизолу в разі впливу несприятливих соціальних факторів (проживання в поганих житлових умовах, неякісне харчування, проблеми в родині і т. д.), що підтверджує можливість подальшого розвитку хронічного стресу навіть у маленької дитини.

У дітей стрес проявляється так:

⚡️перепадами настрою;

⚡️порушенням сну;

⚡️нічним нетриманням сечі;

⚡️головними болями;

⚡️проблемами з концентрацією уваги;

⚡️замкнутістю;

⚡️появою звички гризти нігті або деякі предмети.

Як правило, в таких випадках слід приділити більше уваги дитині, розібратися і за можливості усунути причини розвитку стресу або намагатися хоча б трохи відгородити її.

👩🏻‍🦰Дорослі:

Під впливом стресу центральна нервова система дорослих стає вразливою, що може призвести до змін у поведінці, стати причиною переїдання, недоїдання, зловживання алкоголем, наркотиками або до соціальної абстиненції. Підвищення кров’яного тиску, що своєю чергою посилює ризик інсульту й серцевого нападу. Гормони стресу роблять імунну систему вразливішою до вірусних захворювань, а це може збільшувати час, необхідний організму для відновлення після хвороби або травми.

Також під впливом стресу дуже страждає репродуктивна система як чоловіків, так і жінок.

👵🏻Літні люди:

Проблема стресу в людини похилого віку є досить серйозною. Також це може проходити в тандемі з фізіологічним старінням багатьох систем організму та зміною умов існування. На цьому тлі відзначається значне зменшення пластичності нервової і ендокринної систем, що призводить до більш важкої переносимості організмом зовнішніх впливів. 

Усе це може супроводжуватися підвищеною стомлюваністю, зниженням ваги, розвитком діабету, дисфункцією щитовидної залози та ін.

☝️Нагадуємо, щоб зменшити вплив стресу на організм, дотримуйтеся простих правил: 

🌿фізичні навантаження (або хоча б легка руханка зранку);

🌿спілкування із друзями та рідними;

🌿робіть те, що приносить вам задоволення (малювання, танці, прослуховування улюбленої музики тощо);

🌿плануйте свій день та дотримуйтеся своїх звичайних рутинних справ;

🌿нормалізуйте свій сон.

 

❤️ *Вправи для зняття емоційного напруження.*💙💛Вправа «*Ритмічне дихання*» 

Починайте дихати за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим: видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо. 

💙💛Вправа «*Релаксація на контрасті*» 

Щоб ефективно зняти м’язове напруження, спочатку треба його посилити.

Так сильно, як можете, напружте пальці ніг. Потім розслабте їх. 

Напружте й розслабте ступні ніг. 

Напружте й розслабте гомілки. 

Напружте й розслабте коліна. 

Напружте й розслабте стегна. 

Напружте й розслабте сідничні м’язи. 

Напружте й розслабте живіт. 

Розслабте спину й плечі. 

Розслабте кисті рук. 

Розслабте передпліччя. 

Розслабте шию. 

Розслабте лицьові м’язи. 

Посидьте спокійно кілька хвилин, насолоджу­ючись повним спокоєм. Коли вам здасться, що повільно пливете—ви повністю розсла­билися.

 

Психологічні цікавинки для дорослих:

Проективний тест “Бачу МЕТУ!” (Оцінка цілеспрямованості).

Інструкція. Уважно подивіться на цей малюнок. Він незакінчений, ви повинні його доповнити (домалювати) таким чином, щоб вийшов ясний і зрозумілий сюжет. Малюйте все, що приходить вам в голову.

Спочатку намалюйте, а потім подивітьсчя відповідь до тесту. Не підглядайте!

 Поділіться як  для Вам результат та ця експрес методика!?

Бережіть себе, а я ділитимусь корисною інформацією!💙💛💓

💛*Що таке емпатія та як її розвинути?*

Що таке емпатія?

🫀Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй.

🫀Нам часто помилково здається, що людина, яка відчуває емпатію, має допомагати іншим. Але емпатія – це просто розуміння стану іншої людини, її емоцій і зменшене почуття того самого. Емпатія не дорівнює дії. Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. На цьому емпатія може закінчуватися.

Навіщо вона потрібна?

👥Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії

🧠 ВПРАВИ

💛РОЗІБРАТИСЯ З ВЛАСНИМИ ЕМОЦІЯМИ

Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього треба звертати увагу на те, що ми зараз відчуваємо. Для цього варто знайти в інтернеті перелік емоцій і роздрукувати його або записати на аркуші. Далі ознайомлюйтесь із цим списком і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти, що наші емоції можна описати іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе та сприяє розвитку емпатичності.

💛АКТИВНО СЛУХАТИ

Щоб розвинути емпатію, треба активно слухати іншу людину і бути з нею тут і зараз. Слухати треба не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває – це один з механізмів емпатичної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином людина розуміє, що її чують.

💛КАМ’ЯНЕ ОБЛИЧЧЯ

У вправі беруть участь дві людини. Одна говорить про свої переживання, ділиться ситуацією, яка викликає в неї емоції, а друга при цьому має повністю блокувати будь-які емоційні вирази обличчя. Експеримент триває хвилину, після цього дуже важливо дати фідбек і дізнатися, як почувалися той, хто говорив і не відчував емпатії, і людина з «кам’яним обличчям».

💛ДИВИТИСЯ В ОЧІ 4 ХВИЛИНИ

Є знаменитий експеримент Артура Аарона, ідея якого полягає в тому, що люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.

📚ЩО ПОЧИТАТИ

📖АНТУАН ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ». З головним героєм ми можемо пережити багато почуттів, розвинути в собі нові якості та покращити емпатичне сприйняття.

📖ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК «ТРИ ТОВАРИШІ». Дружба головних героїв, їхня взаємодія в складних життєвих ситуаціях демонструє емпатію як невід’ємну частину справжніх людських взаємин.

📖ДЕНІЕЛ КІЗ «КВІТИ ДЛЯ ЕЛДЖЕРНОНА». Книга розповідає про те, як людина з розумовими порушеннями потрапляє в більш чутливу сферу, і в неї з’являється дуже багато почуттів. Водночас почуття виникають не тільки в персонажа, а й у читача. Книга дуже корисна для розвитку чутливості.

📺 ЩО ПОДИВИТИСЯ

🎞 «ДУМКАМИ НАВИВОРІТ» – це мультфільм, що розповідає про розуміння емоцій і те, якими вони є.

🎞 «НЕДОРЕЧНА ЛЮДИНА» – герой цього фільму потрапляє в місто, де люди не переживають емоцій, логічно ставляться одне до одного та не відчувають емпатії.

 

❗️ *Як говорити про війну з дітьми, які мають інтелектуальні порушення*

Знання допомагають знизити тривогу. Якщо Ви не поясните дитині ситуацію, вона буде будувати здогадки сама, що може викликати зростання занепокоєння.

✅ Якщо рівень розвитку дитини дозволяє задавати питання і розуміти відповіді – потрібно відповідати доступному їй рівні.

✅ Забезпечте візуальну підтримку малюнками, простими символами як для розуміння мовлення, так і можливості вираження власних переживань дитини.

✅ Важливо донести реальну інформацію, але уникати складних деталей та подробиць.

✅ Якщо дитина весь час повторює одні і ті самі (або схожі) запитання, повторюйте відповіді стільки разів, скільки це їй потрібно. Таке повторення допомагає засвоювати та обробляти отриману інформацію.

✅ *Важливо*! Не говоріть фрази на кшталт “Все добре, нема про що хвилюватися”. Діти сприймають і відчувають, що щось не так, що є якісь зміни, і важливо не заперечувати це їхнє внутрішнє чуття.

* * *

В страшному сні не снилось, те що відбувається зараз з нашою Країною!

Але в цей час розумієш наскільке цінне просто БУТИ ЖИВИМ та поруч з людьми, які надають підтримку! В теплі та в ситості поруч з близькими – це зараз подарунок долі! І найцінніше і те на що багато хто опирається. Наші люди надзвичайні та єдині!!!

Як за ці дні ми відколтились у своїх бажаннях мріях і планах на 0. Але 0 – це не мінус! НЕ думаймо, що ми безпорадні! просто зараз інші приорітети. 

Позаду треба залишити втрачене, багато хто почне з 0 і це нормально в таких умовах. Ми адаптуємось до нового та незвіданого! Ми не маємо права опускати руки!

Зараз плакати та горювати  -нормально!

Зараз відчувати себе “без перспектив”  -нормально!

Але зараз багато чого треба відпустити та прийняти!

Перепрожити! Ти змиритись з новою реальністью.

☝️Зараз жити “минулим” – це не дуже добре, тому, що це виїдає ресурси.

Навіть в таких умовах люди працюють, одружуються, народжують діток!!! Ті кому зараз важко рано чи пізно адаптуються до змін. Життя продовжується! Зараз час позбутись старого та переорганізуватись!!!!

Дайте собі відповідів на питання:

🖤Що я ВТРАТИВ?

 (в голові лунатиме “Я втратив ВСЕ”)

Це говорить СТРАХ, не слухайте його, він вас лякає!

ВІДПУСКАЙТЕ!

💛Задайте питання, а що я МАЮ зараз?

Я ЖИВИЙ- це вже хороший старт, щоб сказати собі я тут і зараз, я маю себе!

Перелічуйте найпростіше! 

ДЯКУЙТЕ!

💚Що я МОЖУ?

Які мої ресурси чим я володію?

Що я вмію, які в мене навики? які сильні сторони?

ВІРТЕ!

💙ЩО я РОБЛЮ?

Які мої дії, чим я корисний? Чим сильніше людина включена тим меньше часу на тривогу…

яку користь я роблю для себе та оточуючих?

ДІЙТЕ!

❤️ЩО я ХОЧУ?

Це про нашу надію!!! ми маємо право мріяти навіть сьогодні!!!

Сформуйте свою мрію, яка вас вестиме в краще майбутнє!!!

ТІШТЕСЬ!

🥰Коли це закінчиться в нас буде багато роботи по відбудуванню наших міст  домів та шкіл! у нас буде багато мотивації зробити нашу Україну ще Гарнішою!

💪На нас чекатимуть значно кращі перспективи ніж до цього!!!

* * *

* * *

👩‍👦Як вимушена міграція впливає на дітей та що з цим робити?
🏘Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям. 
🚗Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності. 
👦👧Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:
🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими); 
🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).
Як допомогти дитині?
✅В цей період важливо зберігати звичний режим життя дитини, створювати щасливе дитинство попри всі негаразди, навіть в умовах вимушеної міграції. 
✅Якщо наближаються якісь важливі події (день народження, державні свята), по можливості святкуйте їх. 
✅ Так само, можна створювати приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць.
🌻Це дозволить збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями. Свято не варто відкладати на потім, на післявоєнний період, адже життя не можливо зупинити. 
✅ Намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома. 
🌻Це додає душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволяє відновити почуття стабільності життя. 
✅ Важливо продовжувати навчання. Це можна робити офлайн у місцевій школі, на тій території, де ви зараз перебуваєте, або онлайн в українській школі. 
✅ Якщо є можливість, можна продовжувати ті активності, в які була включена дитина вдома, займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки.
✅ Слідкуйте за тим, щоб дитина достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі. Добрими є піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі.
✅ По можливості залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця. 
🌻 Долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім УКРАЇНЦЕМ! 🇺🇦

 

Нормальна реакція на ненормальні події 

• Як війна в країні впливає на психіку дітей?
• Чи всім дітям необхідна домога психолога?
• Як батьки можуть допомогти дітям?
🇮🇱 Експертною думкою та рекомендаціями поділилась колега з Ізраїлю – доктор Ширі Деніелс, психолог у сфері освітнього консультування та лікування.
🇺🇦 Інтерв’юер – редактор та ведучий Radio Ukraine International, Родіон Жизневський

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива – виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини – вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі. 

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш – підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам’ятайте, що безпека вашого підлітка – понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та  приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини. 

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви – батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе. 

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією – це допомагає і дітям. 

Небезпечні ігри та челенджі в соцмережах

У соцмережах з’явився небезпечний челендж: попередьте дітей

 

Інтимні селфі в Інтернеті – жарт чи ризик?

 

Чим небезпечний насвай?

Про кібербулінг для підлітків

Зачепінг-стаття

Підлітки і незнайома компанія

У підготовці та проведенні заходів з формування в дітей навичок безпечної поведінки в Інтернеті, рекомендуємо керуватися листами Міністерства освіти і науки України: від 28.03.2014 № 1/9-179 «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів», від 27.06.2019 № 1/9-414 «Деякі питання щодо створення у 2019/2020 н.р. безпечного освітнього середовища, формування у дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок», від 27.07.2020 № 22.1/10-1495 «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2020/2021 н.р.» та використовувати такі ресурси:
  • сайт Міністерства освіти і науки України, де в розділі «Безпека дітей в Інтернеті» розміщені поради для батьків від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі щодо організації взаємодії «дитина-інтернет-мобільний зв’язок» (https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditei-v-interneti);
  • сайт Міністерства цифрової трансформації, де оприлюднено онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів» (https://thedigital.gov.ua/news/zakhist-ditey-onlayn-pid-chas-karantinu-mintsifra-prezentuvala-instruktsiyu-z-poradami-dlya-batkiv), який містить інформацію про найбільш актуальні проблеми віртуального життя дітей, способи розв’язання проблем та захист дітей онлайн під час карантину;
  • чат-бот «КІБЕРПЕС» у Telegram (https://t.me/kiberpes_bot) і Viber (https://chats.viber.com/kiberpes), який допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу, та анонімно отримати допомогу;
  • телефони «гарячих» ліній, за якими можна отримати психологічну підтримку у разі потрапляння в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами (0-800-500-225 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; 116111 – безкоштовно з мобільних телефонів);
  • безкоштовну цілодобову «гарячу» лінію для жертв домашнього насильства (15-47);
  • безкоштовну Національну «гарячу» лінію з попередження домашнього насильства (116-123).
  • платформу цифрової освіти ДІЯ, де можна знайти освітній серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» про те, як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок, сексуального насильства (https://osvita.diia.gQv.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey).
Для блокування небажаної інформації рекомендуємо використовувати ресурсне програмне забезпечення: